Мені здається, іноді солдати
З кривавих що не прийшли полів,
Лягли не в землю нашу спочивати
Перетворитись в білих журавлів...
Вони до цього часу з літ тих давніх
Летять і подають нам голоси.
Чи не тому так часто і печально
Наш погляд мовчки лине догори?..
Летить, летить по небу ключ біленький,
Летить в тумані на заході дня,
І в тім строю є проміжок маленький –
Можливо, там летіти маю я...
Настане день і в журавлиній зграї
Я полечу так само в сизій млі,
Птахом озвусь до вас під небесами
Всіх вас, кого залишив на землі!..
Мені здається, іноді солдати
З кривавих що не прийшли полів,
Лягли не в землю нашу спочивати
Перетворитись в білих журавлів...
