Говорять, це умовність, чи Венера-Плутон,
Що я твоя натомість, я твоя на всі сто,
Суцільна невагомість, а під нами бетон,
Якийсь факап казав Ньютон.
Говорять, що ця пісня стала новим хітом,
Говорять — ненавмисне, кажуть: «це моветон»,
Та я відкрию крІстал, я у Луї Вітон,
Квитки, літак і закордон.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
Кожною крихтою всюди,
Можна не бігти нікуди.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
Кожна клітина — це я,
Знає й дитина ім’я.
Люблю!
Я тебе люблю,
Кожною крихтою всюди,
Можна не бігти нікуди.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
А дівчина, люблять яку,
Як поклоніння і культ.
Авe Марія,
Авe Марія,
Авe-аве-Марія,
Авe-аве-Марія.
Авe Марія,
Авe Марія,
Авe-аве-Марія,
Це жіноча магія.
Ти моє серце в безодні,
Я віддаю неминуче,
Всі свої губи голодні,
І це найбільше з доручень.
Цей довгий шлях від кокетки,
Що стала Жінкою року,
Не за якісь статуетки,
А особисто для нього.
Ти моя віра і правда,
Ти як античний філософ,
А я твій дьявол у Prada,
З яскраво-білим волоссям.
Ти все змінив, мій маестро,
Хоч я була в безнадії,
Бо я з тобою так чесно,
Цілуй, й Ave Maria.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
Кожною крихтою всюди,
Можна не бігти нікуди.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
Кожна клітина — це я,
Знає й дитина ім’я.
Люблю!
Я тебе люблю,
Кожною крихтою всюди,
Можна не бігти нікуди.
Я тебе люблю,
Я тебе люблю,
А дівчина, люблять яку,
Як поклоніння і культ.
Авe Марія,
Авe Марія,
Авe-аве-Марія,
Авe-аве-Марія.
Авe Марія,
Авe Марія,
Авe-аве-Марія,
Це жіноча магія.
