Стояла мати над могилою сина
Стікали сльози ріками по щоці
Згадала мовчки як під серцем носила
Тепер віддала холодній сирій землі
Завмерли мрії застигло навіки сонце
Лежить в могилі її дороге дитя
Ворожа куля безжально пробивши серце
Забрала в мами сенс її життя
Стоять над могилами день і ніч
Приречені матері України
Готові віддати усе, що є
Щоб знов обійняти доньку чи сина.
