За рікою, за Дунаєм дівчина стоїть,
А за нею гарний хлопець на коні сидить.
Плив я річку, плив я та й до берега доплив,
Та й до тої дівчиноньки, котру я любив!
Ти, дівчино, ти, рибчино, серденько моє,
Скажи мені щиру правду: любиш ти чи ні?
Бо на серці є журба – любить іншого вона
Що ми з того, що вона файна, коли не моя?
За рікою, за Дунаєм грім за громом б'є.
Чому тую дівчиноньку грім та й не заб'є.
Бо вже тая дівчина не одного зрадила,
Не одного козаченька з розуму звела
За рікою, за Дунаєм дівчина стоїть,
А за нею гарний хлопець на коні сидить.
Плив я річку, плив я та й до берега доплив,
Та й до тої дівчиноньки, котру я любив!
