Невпинно наближається річниця.
Війна бере країну під приціл.
Душа, мов незаряджена рушниця,
Лягає окупантові на стіл.
Він грається у "русскую рулєтку",
Вставляє кляту кулю в барабан.
Він бреше, що у нас є спільні предки,
Й стріляє в свій крихкий самообман.
Летить на нас ракетою річниця,
Щоб серце розірвати на шматки,
Щоб вільна і нескорена столиця
Здалася окупанту навіки.
Та ми тепер не з плоті і не з крові -
Зі сталі й чорнозему у росі.
Ми жити і померти вже готові,
Щоб бути Україні - не Русі.
