Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обминала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохала,
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає
Не знаю хто, але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває".
