Вибач, але я не обіцяю тобі світ
Де не буде відчаю, плачу і боротьби
Де нові обличчя не бачили біль
І ми наче в удачі обіймах
Оплачуєм кращі обіди і на ще напій
Підніми у щасті, допий
За втрачені дні
За час коли важчає значення дій
За нашу, печаллю означену, тінь
У самовинувачення мить
За важелі в тілі, що кажуть: “наважився – бий”
За, майже нестримне, усередині слабшання віри
Та я живу цілями, зараз їх двадцять чотири
Дивлюсь на годинник і ставлю пунктири
Впізнай мене там де без ставок на диво
Так само красиво і сяйво і злива
Вибач, але я не обіцяю тобі світ
Де я б праведним ріс
Завжди із краю за рамки униз
Кажуть – “Тримайся руками за правила
Буде чекати за брамою приз”
Та, правда, Jay Z, життя моє – карта, а компаси – пара зіниць
Дай мені збитись, я перевірю шляху різницю
Від сірого двора до світанку столиці
Від сирості вікна і до висоти кімнати
Із видами на хмари у місті
Де вже не виникає питання “Навіщо?”
Від уявного плану пробитись
До щирого бажання новим
На широті звучати найвище
Залишеним у чартах навічно
І сили передати в дитинство
Я знаю, що ти мрієш, але я не обіцяю тобі світ
І я, мабуть, хотів би наобіцяти мапу ходів і віддати тобі
Та не станеш тоді тим, укинутим у хаос, малим
Що ховатиме зачинену уяву в собі
Заростаючи кораллами снів
Малим
Що шукає де закінчується небо, тому далі біжить
Тобі так і призначений світ
Насправді неправильний світ
З ударами в паморок замість вітання
З думками не здатися, там вже останнє
Завдання від карми, що взяло життя і дістало із черева
Далі і ще одне, далі
Твоя, невмираючи гарна, мета наближається
Набери сил і дістане її рука
Зіронька
Зіронька
Зіронька, зіронька
