Друзів я не слухаю порад,
Де відпустку провести далеко,
Тому знов мандрую до Карпат,
Що тримають небо на смереках.
Край, де завжди сонечко чи дощ,
Наче дар від щедрої природи,
Чорний де, та Білий Черемош
У Дунай несуть священні води.
Здоровенькі були, гуцули!
Пам'ятаєте чи забули?
Як ліси шумлять,
Гори гомонять,
Та як ватри вночі горять!
Одягну святковий свій кіптар,
Підв'язавши чересом сорочку,
І під вічним золотом стожар
Станемо ми, браття, до таночку.
Коло із палаючих сердець,
Наче ватри, що горять під вечір.
І, здійнявши вгору топірець,
Як гуцули візьмемось за плечі!
Здоровенькі були, гуцули!
Пам'ятаєте чи забули?
Як ліси шумлять,
Гори гомонять,
Та як ватри вночі горять!
