Вечір, як довгий ковток.
Скільки між нами в повітрі ниток.
Скільки над нами зірок у гарячому небі.
Місто птахів і пітьми.
Вогонь вижирає панельні доми.
Але ти вертаєшся і шепочеш вогневі.
Дотик вогню, мов дотик руки.
Все буде тепер навпаки.
Але мені так бракує тебе, так бракує тебе такої.
Нас так багато, нас тут залишилось двоє.
І це місто між нами, ламане й вічне, наче хребет динозавра.
Завтра побачимось, давай доживемо до завтра.
