Олександр Вернигора - Троянди на пероні

На пероні, на люднім пероні
Де розлуки і зустрічі плачуть
Хтось розсипав троянди червоні
І, здається, ніхто їх не бачить

А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать
Ми не квіти, ми - кохання
А кохання не можна топтать