Скільки слів сказало небо,
Доки ти під ним лежав?
Скільки снів побачив сонний,
Доки сни від себе відганяв?
Пропустіть мене до нього,
Адже я йому ніхто.
Або
Пропустіть його на Землю,
Він сумує
За нею.
Я не думаю про себе,
Як і про тебе. Ну ми і ми.
В моє тіло знесли вітри
Всі на світі молитви.
І сотні слів, і сотні сліз,
І сотні сміху одиниць;
І сто бажань, чужих надій –
Якого чорта
Всі в мені?
Ну і нічого.
Усі в мені.
