Мовчи! Я знаю. За всіма словами
Холодний смерк, спустошені сади
Це наша пристрасть стала поміж нами
Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий!
Що розпач той? Річ марна і пуста!
Як пізно ми серця свої спинили!
Як роз’єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили
В країні тій уявній живучи
Де образ твій, утрачений і милий
Де голос твій… Мовчи! Мовчи! Мовчи!
Мовчи!
