Не перебивай мій голос, мій край,
а перебирай мій колос, і рай
наш не за горами, душу не край,
латай мої рани, музика, грай!
Даремно жду від нації сто літ з куліс овації,
де не в столиці, — вдома сію на столі слова ці я!
Мета в прірву іде й не вийшло із мене Гейне,
та моя лінія ідейна, як у Маннергейма!
Рими вирізані власноручно, не зі штампів,
випускаю їх на волю, ніби арештантів!
В голові засиділись вони неначе в карцері,
та, як би не літав, не пролізе знову Ікар в царі!
