Десь на набережній в Мукачеві, там де душу виймає сакура
Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я
І спитав би у себе хлопчика, що побачив мене дорослого
Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був…
