І тебе нема, і мене не буде більше,
З розуму звела.
І тебе нема — вітер все поламав,
Тільки він знає, навіщо.
А пам'ятаєш, як з тобою ми гуляли по вечорам?
Тоді я таких, як ти, ніколи не зустрічав.
І ще ми з тобою під дощем,
Разом із ним ідем, знаєм, куди бредем.
Колись заберу я тебе з собою,
Де будеш мене зустрічати босою ти по росі
І у всій красі.
А ми з тобою, наче літаки, також не літаєм.
Я тобі пишу — не відповідаєш,
Я тобі дзвоню — не відповідаєш.
А чому все так? Я і сам не знаю.
