Летіла зозуля
Через мою хату
Сіла на калині,
Та й стала кувати
"Ой, чого ж, зозуле,
Ой, чого ж ти куєш,
Хіба ж ти, зозуле,
Добро мене чуєш?",
"Як би не чувала,
То би б я й не кувала,
Про тебе, дівчино,
Всю правду сказала."
"Ой, Боже ж мой, Боже,
Що ж я наробила,
Козак має жінку,
А я й плюбила.
Козак має жінку,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє."
"А я й тих діточок
В найми понаймаю,
З тобой, Марусино,
В саду й погуляю."
Гуляв козаченько
Неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько
До дівчини в гості.
"Ой, Боже ж мой, Боже,
Який я й удався,
На чужій сторонці,
За жінку признався.
Не так вже й за жінку,
Як за дві дитини,
Розкололось серце
на дві половини."
