Дощами осінь без жалю заходить в наші сни
Про сонце і тепло тепер забудем до весни.
Та цьогоріч вона
Для мене більше, ніж сумна.
П’єм самоту до дна,
Бо я один і ти одна.
Осінь немов луна,
Відлуння літа, що з’єднало нас.
Немов спинився час,
Між нами вже дощу стоїть стіна.
А краплі б’ють у скло, у зливах потопає ніч.
Тепло твоїх долонь я відчуваю уві сні…
Чия, скажи, вина,
Що я один і ти одна?
Осінь розкаже нам,
Чи прийде ще до нас весна…
Осінь немов луна,
Відлуння літа, що з’єднало нас.
Немов спинився час,
Між нами вже дощу стоїть стіна.
