В моїм вікні сумний пейзаж забутих днів,
Де твоя тінь мерехтить у відблисках вогнів
В моїх руках всі не дописані листи,
Неначе ждуть у кінці останнього «прости»
За безглуздя слів,
За моє пусте мовчання
У країні снів,
Де панує лиш одне кохання
Вітер надій, листям кружляючим
Осінь журливу запросив
Із-під небес, птахом страждаючим
Падав до ніг моїх немов без сил.
