Калатало так серденько моє,
Ніби бігло сходами...
Калатав у такт підвіконням дощ
Сльозами холодними...
Майже двоє, та всюди мегаполіс,
Майже шепіт, та я втрачаю голос...
Невідомість безмежна, ніби космос,
Я і ти ніби згубили компас...
Може на чистий лист все змиє злива,
Лий!.. Лий!.. Лий!..
Між подушками ніби прірва, сльози...
Лий!.. Лий!.. Лий!..
Твій погляд, ніби на вугіллі боса,
Лий!.. Лий!.. Лий!..
Поки любов не вкрилась кригою,
Мене зігрій!..