Стиснуті скроні, пульсує холодна тривога.
Ти — моя прірва, ти — моя остання дорога.
Я в твоїх кроках, як тінь, що втрачає обличчя.
Час зупинився, ми ніби в німому сторіччі.
Мене всього стискає, дихати стає важче.
Я у твоїй пастці, і не прошу про краще.
В твоїх обіймах, як попіл, розвіяний вітром.
В темряві ніжний, але з серцем холодним і скритим.