Червоний місяць аж горить,
з-за хмари тихо виступає.
І ніби гори оживають.
Дуби з діброви, мов дива,
у поле тихо одхожають.
І пугач пуга, і сова
з-під стріхи в поле вилітає,
а жаби крякають, гудуть.
Дивітесь, очі молодії,
як зорі Божії встають,
як сходить місяць, червоніє...
Дивітеся, поки вас гріє,
а зорі спати не дають.
