Після зустрічі з тобою, спокою нема,
Полонила серце й душу, з розуму звела,
Зрозумій мене Людмила, не поганий я,
З того часу мрію щоб у нас була сім'я.
Гітару в руки я візьму, зіграю тій, що так люблю,
Ти полонила, мене Людмила.
Так легко з розуму звела, краса медовою була,
Дівчина мила, моя Людмила.
Твої очі я щоночі бачу уві сні.
І лише тобі одній присв'ячую пісні,
Випадково зачепила ти струну душі,
На гітарі, як кохаю, розповім тобі.
