Автострадами пливемо у потоці машин
Те що втратили заклеʼли і живемо з цим
Ти так рідко сам з собою про усе говорив
Що не чув свій власний Рим, дощенту знов розвалив
Те що маєм не цінуєм і чи треба нести
Скільки щастя не будуєш завжди спалиш мости
Просто подзвони,
Просто розкажи,
Що у твоїх грудях болить.
Що все, чим дорожив,
Все, що так любив,
Тане, ніби неба блакить.
