Вітер у лице рукою хвилі по потоку
Океани полів, кіло-кілометри дороги
На задніх дивляться сни коло-кольорові солодкі
про фламінго на одній нозі під буряковим сонцем
Блимає магнітола, нічого не нагнітає
Проблеми лишились вчора, усе найкраще вже зараз
Передчуваю завтра. Ми у дзеркалі води
зустрінемо себе майбутніх на відстані руки
На злобу холодного дня, посеред камяних порід
Як Прометей приніс вогня, червоним полумя горить
До неба руки припідняв, час зупинився тут на мить
Старі ландшафти поміняв подалі від гучних дворів
Впереді за перетином доріг міліони років під монолітом
в новий день де не був перетнув поріг, та тепер я зробив це і не помітив
у лице мені дує вітер. Мріє душа, розцвітають квіти
Знову відродиться земля, бо скоро до нас повернеться літо
Карімат, карімат, йо! Карімат, карімат!
Вішаю Десь на рюкзак назад. Потім у багажник - там пише “Пасат”
По газах, нас чекає роса. Між трави повела полоса
наша Україна - ого, краса та не ступала там де нога лося.
Де IT не заїхали джипом ,де у вакцини не сиплють чіпи
Там де Шипіт лунає “агов!” між смерек та зелених дібров
По хребтах, де несеться вітер палим спліф серед наших макітр
Тягну кисень легенями світу. Дивлюсь ввись, поки сонце світить
