Ти часто снишся, не можу прокинутись
Чому ти злишся, прошу тебе повернись
Я не скажу тобі ніколи - брись
Зоча ведеш себе як злюча рись
А її губи солодко-медові
Так не вистачає ласки і любові
В очах у неї море, темрява й шторми
В них немов неволі тонуть кораблі
