Журба ж мене сушить, журба мене вялить,
Либонь мене журба з білих ніжок звалить.
А я тій журбоньці та й не подаюся,
Піду до шиночка, гopiлки нап’юся.
А я з того жалю піду погуляю,
Піду в сад вишневий, ягід назриваю.
Я в саду гуляла, ягід не нарвала,
Ягід не нарвала — грушок назбирала.
Назбирала грушок повненький хвартушок,
Ой чи мені сісти, ції грушки з’їсти?
Чи Дунай ми брести, до милого нести?
Брела, брела річку і не змочилася,
На свого милого не надивилася.
