я дивлюсь у вікно,
де чужі ліхтарі
світять так, ніби знають причини.
я тримаю тебе
назавжди у собі,
як тримають в обіймах людину.
і якщо ти колись,
зупинившись на мить,
ніби раптом, щось дивне відчуєш:
то мій спогад про тебе,
що й досі болить,
я люблю тебе.
справді.
ти чуєш?
я люблю тебе, чуєш?
справді люблю.
навіть зараз, коли все змінилось.
ти пробач мене, любий, за те, що мовчу.
і що болем в душі залишилась
