Над хатою місяць повис молодий,
І тиша стікає з гілля.
А ти виглядаєш дорогу вночі,
Де стелиться біла імла.
Калина схилилась під вікнами низько,
Сріблиться від рос і сльози.
А я між чужими містами і блиском
Несу твої тихі слова.
Мамо… почекай мене, рідна,
Не гаси вогнь у вікні.!
Я вернуся стежкою світлою,
Щоб припасти до тебе в весні.
Мамо… почекай мене трохи,
Не старій без мене, прошу.
Бо без тебе цей світ — порожній,
Я до тебе додому спішу.
