Не памʼятаю як тебе побачив
Бо очі ніби були в пилині
Ти остіпила посмішкою, справді
А я й не думав що вона мені
І вже як місяць ми з тобою разом
Ал едалеко від твоїх обійм
Я знаю що ти будеш сумувати
Але втім...
Я тебе кожною клітинкою, до самих зіниць
Тебене вистачає, о чого мені так мало
