Відпусти́ мене́ на во́лю —
І віддя́чу я сповна́.
Подару́ю три бажання,
Про що мрі́єш — зро́блю я.
Довго думав і вага́вся —
І сказа́в: «Хочу скарбі́в!»
І за мить у нього в хаті
Зо́лота — аж повен дім.
Та не ра́дість — лиш триво́га,
Спо́кою, а ні тепла́,
Зрозумі́в — не в гро́шах ща́стя,
А душа́ — як нежива́.
